(1890 – 1986)
В’ячеслав Молотов (Скрябін) народився в слободі Кукарка Яранського повіту В’ятської губернії Російської імперії (нині – м. Совєтськ Кіровської області Російської Федерації).
Радянський партійний та державний діяч. Голова Ради народних комісарів СРСР (РНК СРСР) у 1930–1941 рр., народний комісар (від 1946 р. – міністр) закордонних справ СРСР.
Член Центрального комітету Російської комуністичної партії (більшовиків) (ЦК РКП(б), від 1925 р. – Всеросійської комуністичної партії (більшовиків) (ЦК ВКП(б)), від 1952 р. – Комуністичної партії Радянського Союзу (ЦК КПРС)), у 1921–1957 рр. Член Політичного бюро ЦК КПРС у 1926–1957 рр.
Член Центрального комітету Комуністичної партії (більшовиків) України (ЦК КП(б)У) у 1920–1921 рр. і в 1934–1937 рр. Член Політбюро ЦК КП(б)У в 1920–1921 рр. Перший секретар ЦК КП(б)У в 1920–1921 рр.
Від 1920 р. здійснював контроль за діяльністю Комісії з вивчення продовольчих ресурсів в УСРР. Саме у цей період було посилено заходи воєнного комунізму, введено практику революційних трибуналів щодо тих, хто не виконував заходи продрозкладки, застосовувалася практика взяття заручників із числа соціально-ворожих (з точки зору більшовицького режиму) прошарків.
В. Молотов контролював виконання плану продрозкладки, встановленого Центральним статистичним управлінням РСФРР (т. зв. «Комісія Попова» за ім’ям Павла Попова – очільника Центрального статистичного управління), згідно з яким у 1921 р. в Україні було вилучено 120 млн пудів пшениці.
Бюрократичний стиль керівництва, схильність до радикальних методів виконання партійних завдань створили В. Молотову в середовищі більшовицького правління образ фахівця з партійно-ідеологічної роботи на селі, здатного вести «безкомпромісну класову боротьбу із куркульством».
У 1927 р. В. Молотов був спрямований в Україну з метою посилення темпів хлібоздачі. Хоча на той момент більшовицький режим офіційно припинив політику воєнного комунізму, функціонер застосовував апробовані ним на початку 1920-х методи під час «боротьби за врожай». Він одноособово встановив «драконівські» показники хлібоздачі (265 млн пудів(!)) та адміністративними методами, передусім репресіями, добився їх виконання. Наслідком цього стали ознаки локального голоду на півдні України в 1928–1929 рр.
У 1932 р., бувши головою Ради народних комісарів (фактично – уряду СРСР) контролював хлібозаготівельну кампанію в Україні. За вказівкою Йосипа Сталіна в УСРР було створено та делеговано уповноважену комісію з ВКП(б) під керівництвом В. Молотова. Саме він відіграв важливу роль в оформленні та затвердженні 6 липня 1932 р. на засіданні Політбюро ЦК КП(б)У Постанови «Про план хлібозаготівлі» й ухваленні ΙΙΙ Всеукраїнською партконференцією для УСРР плану хлібозаготівлі в кількості 356 млн пудів, що значно перевищував реальні можливості українських селян.
25 липня 1932 р. В. Молотов, спільно з Лазарем Кагановичем надіслали ЦК КП(б)У і РНК УСРР цілком таємну телеграму про посилення вилучення хліба, заборону торгівлі та проведення жорстких репресій щодо голодуючих селян.
2 серпня 1932 р., незважаючи на голод в УСРР, В. Молотов підписав та направив на виконання органів центральної влади в Україні Постанову РНК СРСР № 1200 «Про збирання врожаю і плану хлібоздачі на серпень 1932 р.», яка встановлювала для України завищений на 100 млн пудів план здачі зерна.
В. Молотов був одним із трьох підписантів сумнозвісної Постанови Центрального виконавчого комітету та Раднаркому СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності» від 07.08.1932 р., яка в народі отримала назву «Закон про п’ять колосків».
23 вересня 1932 р. В. Молотов спільно з Й. Сталіним надіслали ЦК КП(б)У телеграму про відмову в наданні Україні насіннєвої позики.
Попри широке використання репресивних методів проти українського селянства, зокрема введення системи натуральних штрафів за невиконання плану, повторне стягнення продовольства, припинення товарного постачання сіл (ще до режиму т. зв. «чорних дощок»), застосування «судових репресій» проти «ухильників» і «саботажників» хлібозаготівлі, 30 жовтня 1932 р. Політбюро ЦК КП(б)У визнало незадовільними темпи хлібозаготівлі. Того ж дня з ініціативи В. Молотова на засіданні Політбюро ЦК КП(б)У була прийнята Постанова «Про заходи щодо посилення хлібозаготівлі», якою органи влади на місцях були зобов’язані не допускати торгівлю хлібом, промисловими товарами в Україні та посилити судові репресії.
14 грудня 1932 р. Й. Сталін і В. Молотов підписали Постанову ЦК ВКП(б) і РНК СРСР «Про хлібозаготівлі в Україні, Північному Кавказі та в Західній області», згідно з якою були вжиті заходи щодо подолання опору селян, припинення українізації, проведення репресій, у тому числі арештів та ув’язнення в концтабори на термін від 5 до 10 років.
22 січня 1933 р. Й. Сталін і В. Молотов підписали та направили в УСРР Директиву ЦК ВКП(б) та РНК СРСР «Про попередження масових виїздів голодуючих селян за продуктами», якою заборонили виїзд селян з України, обмежили переміщення всередині країни і заблокували кордони УСРР військовими підрозділами. Цим самим мільйони українських селян були позбавлені найменшої можливості здобути продовольство за межами місця проживання та прирікалися на смерть від голоду та захворювань, які він викликав.
13 січня 2010 р. Апеляційний суд м. Києва своєю Постановою визнав В’ячеслава Молотова одним із суб’єктів (винуватців) злочину геноциду, передбаченого ч. 1 ст. 442 КК України, з метою придушення національно-визвольного руху в Україні та недопущення побудови і утвердження незалежної української держави, шляхом створення життєвих умов, розрахованих на фізичне винищення частини українців спланованим ним Голодомором 1932–1933 років, умисно організував геноцид частини української національної групи, внаслідок чого було знищено 3 млн 941 тис. осіб.
Йосип Сталін та В’ячеслав Молотов (праворуч), 1932 р.